Педагогічні династії факультету природничих наук та менеджменту як феномен професійного служіння та збереження родинних освітніх традицій
25 лютого 2026 р. Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка за ініціативи ректорки Марини Гриньової відбувся урочистий захід «Педагогічні династії факультету природничих наук та менеджменту як феномен професійного служіння та збереження родинних освітніх традицій». Під час заходу розповідали не лише про професійний шлях, а й про ту родинну мудрість та педагогічну діяльність, яка передається з покоління в покоління. Там, де народжуються особливі традиції, які поєднують професійний досвід, любов до дітей і повагу до знань.
З вітальним словом виступили голова Ради з організації виховної діяльності професорка Людмила Гомля тадекан факультету природничих наук та менеджменту професор Сергій Новописьменний, які не лише вітали учасників заходу, а й розповіли про свої педагогічні династії.
Своїми захопливими історіями поділилися: директор Полтавського обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Олег Перепелиця; студентка I курсу групи ПЕ-25 Олександра Срібна; завідувач лабораторії, старший науковому співробітник Інституту свинарства Сергій Зінов’єв; докторка педагогічних наук, професорка, завідувачка кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені Івана Андрійовича Зязюна Олена Жданова-Неділько.
Педагогічні династії факультету природничих наук та менеджменту – це не лише спадковість професії, а й жива нитка духовних цінностей, відданості справі та безперервності освітньої місії. Саме через такі родини передаються любов до знань, повага до вчителя, високі стандарти професійної честі та відповідальності перед суспільством. Їхній приклад надихає молоде покоління обирати шлях служіння освіті, науці й Україні.
З збереження та підтримка педагогічних династій – важлива складова розвитку університетської спільноти, адже вони формують особливу атмосферу довіри та академічної культури. Факультет пишається своїми родинами освітян, які роками й десятиліттями примножують його славу, підтверджуючи, що справжнє покликання не має часових меж і передається від серця до серця.
